Рінат Ахметов: «Якщо ми виграємо — це заслуга всіх, якщо програємо, перш за все, винен я»

Рінат Ахметов: «Якщо ми виграємо — це заслуга всіх, якщо програємо, перш за все, винен я»

12.05.2021

— Що сталося з командою, яка вперше за 5 років не стала чемпіоном України?

— Сталося те, що ми не стали чемпіонами України. І дуже добре, що вперше за п’ять років. Це говорить про те, що «Шахтар» вигравав чотири роки золоті медалі чемпіонату України. За ці п’ять років ми виконали хорошу, якісну роботу. Я очікував, що цього року ми не виграємо чемпіонат. І про це з друзями, колегами ділився.

— У який момент ви це відчули?

— Коли ми закінчили чемпіонат, сиділи з друзями, я сказав про те, що, гадаю, наступний ми не виграємо. Вони думали, що жартую. Але я, до речі, не жартував. Інтуїція така була. Коли в «Динамо» прийшов Мірча, навпаки, думав, що це допоможе нам стати чемпіонами. Я навіть подумав, що, може, футболісти розсердяться, по-іншому ставитимуться, і ми виграємо чемпіонат. Ми грали погано й заслужено програли. Київське «Динамо» грало дуже добре — і заслужено виграло.

— Контракт із Каштру не продовжуватиметься?

— Ви пам’ятаєте, що в нас із Каштру був підписаний контракт на два роки. Новий контракт ми не запропонували. Але клуб сиротою не буде. Тренувати клуб ви не будете, і я не буду. Його тренуватиме, повірте на слово, якісний і сильний наставник, у якого ми повіримо. Каштру виконав дуже якісну роботу. У цьому «Шахтарі» він розкрив багато молодих гравців, гадаю, їхні імена будуть надовго пов’язані із «Шахтарем». Він завжди буде в наших серцях, тому що він вийшов зі складної групи.

— Якщо в Лізі чемпіонів були перемоги над «Реалом», але були і дві великі поразки від «Боруссії». Чому ці гойдалки, на вашу думку, були з командою?

— Ну, ви розумієте, ми обіграли «Реал Мадрид». Ви пам’ятаєте, ковід, і багато гравців не грали. У результаті поставили молодь, а молодь створила диво. Вийшла грати на рівних за якістю гри, за контролем м’яча, у комбінаційний футбол, в атакуючий футбол і на чужому полі. Після першого тайму вели 3:0. Потім гра з «Інтером». Він ставить ту саму молодь, і вона знову не програє. Далі гра з «Боруссією». Молодь може дуже крупно виграти й дуже крупно програти. Ми програли. І це погано. З «Боруссією» ми показали, що були дуже погано підготовлені. Але водночас ми програли дві гри 0:10 «Боруссії», а потім за грою виграли 2:0 у «Реала». І начебто не все погано. І доля наших єврокубків вирішуватиметься на виїзді з «Інтером». Ми їдемо туди — і що? І ми не програємо. У підсумку ми говоримо про те, що Каштру — великий. А коли програв «Агробізнесу», Каштру — не великий. Але це несправедливо. Якщо ми виграємо — це заслуга всіх, у тому числі, і тренера, а коли ми програємо, то у всьому винен тренер. Я категорично проти, щоби ми так говорили. Я вважаю, якщо ми програли, то у всьому винен я, а якщо ми виграли — це заслуга всіх. Отже, ми щось не побачили, отже, ми щось недогледіли. І я — передусім! Тому тисячі вибачень перед уболівальниками. Я вважаю, що ми зробимо все для того, щоби в майбутньому радувати своїх уболівальників яскравою, красивою, змістовною грою. І найголовніше — переможною грою.

— Тобто, ви берете всю відповідальність за цей сезон на себе?

— Аякже! А коли я не брав відповідальності на себе? Я вже 25 років — 11 жовтня буде 25 років — говорю, що якщо ми виграємо — це заслуга всіх, якщо програємо, передусім, винен я.
Я не можу пообіцяти, що ми виграємо наступне чемпіонство, але я можу пообіцяти, що ми будемо для цього все робити!
Для того, щоби зрозуміти людину, треба стати на її місце. Подивіться на «Ліверпуль» — яку роботу там виконав Юрген Клопп. У результаті, це успішний тренер, краща команда, прекрасна якість гри. А цього сезону не вийшло. Хіба ми говоритимемо про те, що все погано?! І про те, що треба міняти відразу і тренера, і геть увесь склад? Але це ж неправильно. Поспішні висновки, емоційний підхід, які взагалі не мають права на успіх!

— Хосеп Гвардіола зараз топтренер?

— На сьогодні — так. У минулому сезоні не став чемпіоном, а в цьому — виграв. Але найголовніше — з «Манчестер Сіті» йому не вдавалося вийти до фіналу Ліги чемпіонів. А цього року, можливо. виграє фінал. Необхідно мати терпіння. Моя формула успіху складається з трьох складників. На перше місце я завжди ставлю любов. Свою роботу треба любити. Якщо ти справу любиш, ти займатимешся нею 24 години на добу. Друге — у перемогу треба вірити. Якщо ти віриш у позитивний кінцевий результат, отже, ти зможеш переконати своїх колег, партнерів, друзів йти цією дорогою. Треба знати шлях, який приведе до успіху. На третє місце я ставлю знання.
Я хочу сказати, що люблю футбол! Я вірю в перемогу і знаю шлях, який нас приведе до успіху! Але, повірте на слово, на цьому шляху немає «зеленого» світлофора. На цьому шляху складні перешкоди. Ми завжди маємо бути в тонусі: і клуб, і гравці, і тренерський штаб, і масажисти, і лікарі. Уся наша футбольна сім’я. Тобто «Шахтар» завжди має бути в тонусі. Ми маємо йти та долати найскладніші перешкоди для того, щоби домагатися великих успіхів і гучних оплесків наших уболівальників.

— Рінате Леонідовичу, це інтерв’ю ще і для того ми записуємо, щоби вболівальники знали, що «Шахтар» житиме. Тому що ЗМІ писали, що Рінат Ахметов «охолов» до футболу.

— Що таке «охолов до футболу»? Чи ходжу я на футбол? Ні, тому що я пообіцяв уболівальникам «Шахтаря». Я дуже болісно пережив від’їзд із Донецька. 20 травня буде сім років, як я поїхав. Донецьк — моє місто, яке я любив, люблю й завжди любитиму. Ми завжди були в Донецьку. Ходили на «Донбас Арену», перед грою в мене була традиція — я приходив на тренування та спілкувався з футболістами, відповідав на питання. Після гри я приходив і щось коментував. Так було. У такому самому становищі опинилися й наші вболівальники, які не можуть прийти на стадіон, які не бачать футбол. Це навіть до ковіду. На жаль, сьогодні навіть пандемія втрутилася в наше життя.
Але я жодного матчу не пропустив. «Шахтар» менше любити не став. Що таке «охолов»?! На сьогодні «Шахтар» живе? Живе. Перед собою амбітні цілі ставить? Ставить. Ви, напевно, не чули, що в «Шахтаря» щось стало з фінансуванням або хтось не отримує зарплату, або ще щось таке. Це ж усе працює? Працює!

— Проте більшість вважає, що ваша присутність на трибуні в такі кризи, як зараз, команду точно надихне. І, звісно, хороший президент — це не лише стабільне фінансування.

— «Шахтар» у моєму серці назавжди! Я люблю «Шахтар» і робитиму все, щоби моя команда перемагала! Ви ж знаєте, що я не пропускав у Донецьку жодного матчу. Я й зараз не пропускаю жодного матчу, але тільки біля телевізора. Ось у мене буде 25 років як я є президентом «Шахтаря». З них 18 років я ходив на стадіон, а 7 років сиджу біля екрану телевізора. Це теж непросто. Ви не думайте, що це легко і просто.
Коли твоя команда грає, а ти не можеш прийти на стадіон — це не є добре. Сподіваюся, все-таки настане той день, коли настане мир у нашій країні, «Шахтар» повернеться на «Донбас Арену», і ми проведемо там перший офіційний матч із київським «Динамо». Це буде здорово!

— Ви поки не ходитимете на матчі?

— Поки ні. Я вже й пошкодував сто разів, що пообіцяв. Звісно, хотілося прийти на матчі Ліги чемпіонів. Були важливі матчі, і хотілося прийти.

— Уболівальники просили та писали, щоби ви повернулися. Так, ви дали таке слово, але уболівальники ж просять. Це ж не лише команді потрібно, але й фанатам? Уболівальники не бачать президента свого.

— Побачать, побачать. Я даю вам інтерв’ю — ось побачать.

— Чи є, скажімо так, можливо, в майбутньому, такий варіант, що «Шахтар» очолить Даріо Срна?

— Звісно, чому ні? Усе можливо. Саме на цьому етапі в нас трохи інші ідеї. А Даріо молодий.

— А сам Даріо хотів би спробувати себе тренером?

— Я на цю тему з ним не спілкувався. Гадаю, що у вас була можливість поговорити, і він вам чесно скаже. Він дуже чистий і відвертий хлопець. Він завжди скаже. І повірте на слово — у нього розуму більше, ніж амбіцій. Він точно розуміє, що він легенда «Шахтаря». Він зробив для «Шахтаря» дуже-дуже багато. І ще дуже-дуже багато зробить, і він точно не візьме на себе те, з чим не впорається. Тому ви не думайте, що я сказав: «Даріо Срна, я хочу, щоби завтра ти був головним тренером». Я йому побажав успіху чи ганьби? Якщо він із цим впорається — отже, він буде великим тренером, а якщо не впорається — отже, він скаже: «Президенте, ви мене запросили, і мені було незручно вам відмовити, а в результаті я стикнувся з тим, з чим не хотів би стикатися». Тому Даріо — це супервідповідальна людина, «Шахтар» у його серці назавжди. Він дуже багато зробив і далі робить, і я хочу сказати — у своїй якості він принесе ще дуже багато користі для «Шахтаря», він допомагає мені сьогодні. Я з Даріо практично щодня на зв’язку. І щодня він чесний. І не так, що мені каже добре, а Каштру каже погано. Він має мужність говорити чесно. А все-таки чесність — це продукт, який не псується.

— Ви цього року втратили брата Ігоря Леонідовича. Ви говорили, що він дуже допомагав вам в усіх справах, у тому числі із «Шахтарем». Могли б декілька слів про нього сказати, ви ніде не висловлювалися?

— Ми з братом дуже були дружні, дуже міцно любили один одного. Ігор хворів давно, ми за нього боролися. На жаль, він пішов. Він дуже сильно любив футбол. І не пропускав жодної гри, у нього був добрий смак на гравців, він любив красивий, яскравий, атакуючий футбол. Йому подобалися і бразильські гравці.

— Тобто, ваші погляди збігалися?

— Так, у нас погляди збігалися. Він навіть більше любив атаку. І дуже сильно допомагав. Завжди говорив, які гравці йому подобаються, які не подобаються. І в принципі, він багато в чому мав рацію. Тому Ігоря мені, звісно, не вистачатиме.

— Стався конфлікт між Каштру та Тайсоном, який відмовлявся виходити на заміну. На вашу думку, чому так сталося з Тайсоном?

— Тайсон багато що зробив для наших перемог, і ми йому вдячні, дай Бог йому удачі в майбутньому.

— Але він пішов безкоштовно.

— Це нормально. Футболіст же не в рабстві перебуває. У футболіста є контракт, права та обов’язки. Ми підписали з ним контракт. Контракт закінчився. Ми поважали контракт, ми виконували контракт. Як і виконуємо всі контракти перед нашими гравцями, тренерським штабом — перед усіма. Так само вони виконують перед клубом. Закінчився контракт — у нього є право, як і в нас, його продовжити. Якщо ми не дійшли згоди, у нього є право піти.

— Чи є в «Шахтаря» проблема зміни поколінь?

— У нас зламався Мораес — і це велика проблема для клубу. З Тайсоном вийшла така ситуація. Коноплянка в нас зламаний. І так вийшло, що досвідчені гравці були не в змозі допомогти. Це проблема. А те, що «старики» не пускають молодь. Молодь, як правило, не любить запитувати дозволи в стариків.

— Чому «Шахтар» уже декілька років не робить покупок на ринку?

— А які позиції, на вашу думку, «Шахтарю» потрібно посилити?

— Припустимо, позицію нападу.

— Коли не було Мораеса, був Дентіньо. І в грі з «Реалом» ми провели дуже якісну гру. Ми виграли, і Дентіньо показав себе на найвищому рівні. Це досвідчений гравець і футболіст, який може допомогти. Водночас є молоді гравці: є Фернандо, у якого якщо піде гра, він може коштувати 100 мільйонів — у нього все для цього є. Він може 1 мільйон коштувати, а може 100 — усе залежить від нього. Я хотів би, що він коштував 200 мільйонів і щоби він був у «Шахтарі».

— Ваша цитата: «Шахтарю» потрібні грошики». Ви готові продавати?

— Гадаю, вони всім потрібні, і київському «Динамо», й іншим клубам. Це нормальне явище, щоби ми гравців і дуже вигідно купували, і дуже вигідно та дорого продавали.

— Чи готовий клуб зараз продавати дорого? Припустимо, ви говорите, Трубін — молодець. Ось, уявимо, завтра буде пропозиція, чи готові ви його відпустити?

— Так, будь ласка. Нехай роблять пропозиції, а ми подивимося, на якій цифрі в нас почнуть здавати нерви. І якщо ми відчуємо, що цифра така, що ми вже починаємо нервувати, то відразу візьмемо літак, і медобслуговування буде за наш кошт.
У нас прекрасна молодь і, я впевнений, вони радуватимуть як у національному чемпіонаті, так і на європейській арені. Ось був раніше Тайсон, був Марлос. Зараз — Тете й Марлос є. Тете є, Соломон.

— Ви вважаєте, вони ростуть природньо, повільно або ви хотіли б, щоби вони росли швидше?

— Мені здається, вони швидко ростуть. Ви згадаєте, коли до нас прийшов Вілліан, він 2 роки не грав. Якщо згадати Адріано, він декілька років не грав. Я думаю, і Фернандіньо не відразу заграв. Якщо треба буде когось купити — ми купимо. Ви не думайте, що ми не купимо — ми купимо. Але ми купимо рівно тих гравців, які нам потрібні. Не для того, щоби показати вболівальникам: ви подивіться, яку роботу зробив Рінат! Я ж не хочу видимість показати. Купувати гравців як раніше. Ось ми купили Бернарда, а він три роки на трибуні. У результаті що відбувалося? Бернард нещасний, роздягальня нещасна, і допомоги немає.

— І фінансові втрати?

— Так, і з фінансової точки зору погано. Тут треба мати терпіння й щоби в жодному разі не було метушні. Ви розумієте, метушня — це все-таки не рідна сестра успіху.

— Наскільки зараз складно купити на бразильському ринку перспективного гравця?

— Ну чому складно? Ми ж купуємо. Я думаю, ви бачили — ми купили Тете за 17 мільйонів. Це хороша, якісна інвестиція. Ми бачимо, що зараз Тете коштує дорожче. На сьогодні в нас дуже якісні гравці, і я переконаний, що за ними майбутнє.

— Чи занадто сильно виріс ринок за пару років, коли були придбані останні бразильці, той самий Тете?

— Зараз, можливо, ковід вніс якісь свої корективи, ну а так, у принципі, ринок росте. І до пандемії європейський ринок теж виріс. Це світовий ринок, ви розумієте? Усі європейські команди теж дивляться. Вони ж бачать, які ціни на гравців, що «Шахтар» уміє якісно і вигідно купувати й що вміє дуже дорого продавати. Інші гранди теж дивляться. Ось зараз ми хотіли в Бразилії купити гравця, але дивимося — «Манчестер Сіті» купили цього гравця. Тобто й ми, й «Ман Сіті» хотіли в нього інвестувати. Футболіст обрав «Манчестер Сіті».

— Йдеться про Кайкі (вихованець «Флуміненсе», прим.)?

— Так.

— Яка подальша доля Андрія Пятова? Чи буде йому запропоновано новий контракт?

— Я вважаю, що клуб має запропонувати йому контракт, тому що Пятов — це легенда нашого клубу, який дуже багато зробив для нас. І мені здається, що він у «Шахтарі» вже довше, ніж я. А як я вже казав, 11 жовтня буде 25 років як я очолюю клуб. Але що стосується нашого молодого голкіпера, ми всі бачимо, що це дуже сильне придбання «Шахтаря», і мені здається, ми впевнено себе почуваємо. Але я хочу сказати — нехай перемагає конкуренція, нехай перемагає кращий. Я впевнений, Пятов ніколи в житті не опустить руки, тому нехай грає той, хто сильніший. Найсильніший має грати!

— У Мораеса дуже важка і страшна травма...

— Я хочу його підтримати, тому що це найважливіший гравець для нас, який нам допомагав завойовувати трофеї і, звісно ж, я дуже хочу, щоби він відновився, і щоби все в нього було добре.

— Але в нього через пів року закінчується контракт. Чи запропонує клуб йому співпрацю?

— Ви знаєте, передусім, Мораесу зараз потрібна допомога і психологічна підтримка. І ми маємо його підтримати й допомогти.

— Ваша думка про повернення Олександра Ярославського?

— Це дуже добре! Коли у футбол повертатимуться люди, які люблять футбол більше, ніж гроші, які інвестуватимуть у футбол, вкладатимуть свою душу й серце, від цього якість нашого футболу, нашого чемпіонату тільки ростиме. Це означає, що конкуренція буде кращою, й означає, що в Європі ми всі виглядатимемо краще. Так що це добре для українського футболу.

— Чи не зробите ви якихось прогнозів щодо повернення у футбол Ігоря Коломойського?

— Теж було б добре. Я думаю, ми всі пам’ятаємо, який футбол показував «Дніпро», показували ті ж «Металіст», «Шахтар». У той час усі були чудові. А «Чорноморець», а «Карпати»? Тоді їхати у Львів до «Карпат»… Я не знаю, куди нам складніше було їхати. Та ж «Волинь». Там Кварцяний вздовж бровки бігав, і всі футболісти в нього були під 2 метри на зріст, розумієте? Потужні, атлетичні, завжди в нього фізично команда була підготовлена. Завжди важко було.

— Усі перераховані вами команди ще й додавали очки до таблиці коефіцієнтів УЄФА. Це стабільно робив «Шахтар» і «Динамо». Але зараз, без так званого «середнього класу», дуже складно лідерам витягати на собі таблицю коефіцієнтів.

— Сьогодні та сама «Зоря», мені здається, дуже сильна команда, вони прогресують. Дуже велику роботу виконали «Десна». «Ворскла», принаймні цього сезону, зробила крок уперед. Сподіваюся, наш чемпіонат ставатиме все краще.

— Ви хворіли на коронавірус?

— На щастя, поки ні. До тієї хвилини, доки ви мене не запитали, не хворів. Що буде далі, побачимо.

— Тепер я, якщо що, буду винен?

— Я вже чув, що писали. Одного разу була ситуація: у мене було спілкування, і з’ясувалося, що ця людина була інфікована й захворіла. Потім наступного дня, коли подзвонила, сказала мені про це, то моє обличчя прикрасило б будь-які поминання. Я вже відчуваю, усі симптоми в мене зібралися в одну секунду. Я відчуваю, усе болить. Починаю перевіряти, перевіряти, десять разів перевірив, усе добре, усе нормально. Але в результаті, як зараз пам’ятаю, це було 7 березня, я здав ПЦР, і тест показав позитивний результат. Ну я вже відчуваю, що все, відчуваю температуру. А до цього симптомів не було. Наступного дня знову здаю — знову позитивний. Ну все, думаю, у мене позитивний тест. Починаю міряти сатурацію: раз міряєш, там одно показує, другий — друге показує, третій — третє показує. У мене 3 чи 4 різні прилади на кожному пальці — і сидиш цілодобово міряєш. У результаті взагалі нічого немає. Думаю, може, у легкій формі проходить. Потім минуло днів 4–5, гадаю: дай здам ПЦР, здав — усе нормально, негативний. Ну, думаю, щось не так, тепер не знаєш, чому вірити. І щодня я почав здавати ПЦР — упродовж 10–15 днів, щодня. Увесь час — негативний. Тобто, я відбувся легким переляком. Але я хочу сказати, що стан дуже неприємний, коли тобі сказали «позитивний», і ти йдеш, я як зараз пам’ятаю — ось тут ребро закололо, а я думаю: «Ух, ти, ти дивися, як працює, як працює! Ребра виламує».

— Я тільки захворів, ви набрали, запитали, як там відчуття, дійсно страшно. Ну, а прищеплюватися будете, зараз усі про це говорять.

— Ну, говорять, що треба всім прищеплюватися.

— Але ви ще не прийняли рішення?

— Вже практично прийняв, чекаю моменту.

— Ви були з Мірчею близькими друзями, як сприйняли його прихід у «Динамо»?

— Це його вибір, його право. Ви розумієте, у чому питання — він же професіонал. Дивіться, контракт у нього закінчився? Закінчився. Ми новий контракт не запропонували? Не запропонували. Він готовий був залишитися? Ми вибрали трішки інший шлях. Сказати, що ми вибрали неправильний, і я тоді прийняв неправильне рішення, що там менеджмент, хтось збив із пантелику — це взагалі неправильно. Ми прийняли рішення, запросили Паулу Фонсеку, і ми виграли 3 чемпіонати поспіль. Ми всі виграли — і з великим-великим відривом. Означає, ми прийняли правильне рішення.

— І з Каштру теж.

— І з Каштру потім четвертий раз виграли і знову дійшли до півфіналу Ліги Європи, продемонстрували найкрасивіший футбол. Мірча заслуговує на те, щоби, принаймні, закінчуючи кар’єру, я не знаю, коли він закінчить — дай Бог, щоби він довгі роки служив футболу, щоб у нього все було добре, а в нас — ще краще.

У Луческу немає довічного контракту, що він, навіть коли перестав бути головним тренером «Шахтаря», ми йому дали ще на 10 років або на 20 років, що він має представляти якісь інтереси «Шахтаря». Ні, Луческу — вільна людина, це його право, його вибір і його відповідальність. І брати Суркіси — це інший клуб, вони мають право запросити й запросили, вгадали, вийшли з поганого психологічного стану, і на сьогодні вони святкують заслужене чемпіонство. Молодці.

— А ви спілкуєтеся з Мірчею Луческу?

— Ні, з Мірчею ми давно не спілкувалися. Ви розумієте, брати Суркіси чотири роки не вигравали чемпіонство. А до цього два роки вигравали, а до цього п’ять років знову не вигравали. Важко психологічно. І їх зрозуміти можна і треба. І поважати є за що, адже все-таки хлопці не здаються, б’ються, ставлять перед собою амбітні цілі, і гордо несуть ім’я київського «Динамо».
Для національного чемпіонату дуже здорово, що в них чемпіонські амбіції. Якщо в них срібло, вони засмучені, рік, два, три, п’ять, неважливо — вони засмучені, вони не задоволені цим. Вони завжди перед собою ставлять тільки чемпіонські амбіції. Так само й ми. І не встиг матч закінчитися, я подзвонив, привітав.

— Що ви побажали Ігорю Суркісу?

— Що я можу йому побажати? Я йому можу побажати, щоби наступний чемпіонат вони програли. А ми виграли. Що я можу ще побажати? Того самого і він мені бажає. Це я жартую, звісно. Я собі побажав — усе зробити для того, щоби наступного року брати мене поздоровляли з чемпіонством. Але за цим стоїть величезна праця. Це нелегко й непросто. Ми боротимемося. Від боротьби ми не відмовимося. Від цієї праці ми не відмовимося. У нас дуже сильна команда, я маю на увазі увесь клуб. Дуже професійний, дуже ефективний, дуже сильний, на чолі із Сергієм Палкіним, тому їм — величезне спасибі. Упевнений, у нас дуже хороший, амбітний клуб. Тому вболівальникам переживати не треба. І найголовніше: усе, що ми робимо, ми робимо для них. Тому що я вважаю, що наші вболівальники — найкращі. І тисячу вибачень за такий сезон, тисячу вибачень за те, що ми доставили, можливо, якісь неприємні хвилини, але без поразок не буває перемог.


Всі публікації