Максим Тімченко: постачання російської нафти в Європу можуть зупинити до кінця року

Максим Тімченко: постачання російської нафти в Європу можуть зупинити до кінця року

27.04.2022

Генеральний директор ДТЕК дав інтерв’ю виданню Економічна Правда. У ньому Максим Тімченко розповів про те, як компанія перебудувала свою роботу в умовах війни, про відмову ЄС від російських енергоресурсів та про майбутнє вугільної галузі.

 

ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ВІЙНИ, ВТРАТИ ТА ЗМІНУ УПРАВЛІННЯ

— Де Максима Тімченка застав ранок 24 лютого?

— Як більшість українців – у себе вдома у спальні. Прокинувся від вибухів, спалахів і від того, що показували в телефоні звернення цього безумця про те, що він починає цю нібито спецоперацію. Фактично оголошення війни.

— Випереджуючу інсайдерську інформацію про початок війни ви не мали?

— 23-го була зустріч бізнесу з президентом, де обговорювалася, зокрема й ця ситуація. На ній йшлося про те, що дуже важливо великому бізнесу об'єднатися і бути готовим до розвитку ситуації. Але якоїсь конкретики про те, що за кілька годин починається війна, не було. Щоправда, буквально об 11 вечора 23 лютого я писав знайомим, що маю погане передчуття. Нас на той момент більше цікавив початок роботи української енергосистеми в ізольованому режимі: якраз у ніч із 23 на 24 ми від'єдналися від енергосистеми Росії та Білорусі. І буквально за кілька годин після цього почалася війна.

— До війни ви більше часу проводили у Лондоні, ніж у Києві. Як виглядає ваш графік із початку війни?

— Я б так не сказав. До війни я був відсутній в Україні не більше 30% часу. Та й то – не у Лондоні, а у міжнародних поїздках. Після початку війни треба було включати зовсім інший режим керування компанією. Змін сталося дуже багато, але багато в чому вони для нас не є новими, тому що у нас є досвід 2014-го року з переведення компанії на військові рейки, який у сьогоднішній ситуації став у нагоді.

— Наведіть, будь ласка, конкретні приклади змін керування.

— Ви знаєте, що у нас близько 30% активів перебували в Донецькій області та в Криму, і, звичайно, треба було перебудовувати і компанію, і систему. Тож десь за три тижні до початку війни ми відновили вертикаль наших антикризових штабів на рівні корпоративного центру. На рівні кожного з наших виробничих холдингів були визначені відповідальні, встановлені системи зв'язку, визначили критичні матеріали, які необхідно закупити та перевірити запаси, починаючи з палива, закінчуючи матеріалами для відновлення ліній електропередачі.

Особливе ставлення було до ліквідності, фінансового стану підприємства. Плюс ми відправили передову бригаду наших спеціалістів ІТ до Львова для того, щоб обладнати резервне місце управління компанією. Все це було зроблено десь за три тижні до початку війни. І вже 24 лютого о 7:30 ранку ми мали перше засідання нашого антикризового штабу, коли всі ці механізми були включені.

— Чи перейшло керування групою у жорстку вертикаль?

— Так звісно. Якщо пам'ятаєте, на брифінгу в листопаді я говорив про те, що у групі відбуваються зміни, у нас все було спрямовано на децентралізацію: кожен із виробничих холдингів вибудовував самодостатню компанію, наприклад, як "ДТЕК Енерго" або "ДТЕК Нафтогаз".

Сьогодні, звичайно, все це розвернулося у зворотний бік. У нас жорстка вертикаль управління, запроваджено дуже високий рівень централізації як у прийнятті фінансових рішень, так і у виробничих рішеннях. У кризовому управлінні потрібні швидкі, часто непопулярні рішення.

— Можете навести приклад непопулярних рішень, що приймаються?

— Я вам скажу, як формується мій день. Щодня о 10-й ранку в нас відбувається засідання антикризового штабу, на якому обговорюється кілька питань стандартного порядку денного. Це картина бойових дій, розвиток ситуації щодо енергогалузі загалом. Це дає нам розуміння того, як розвивається ситуація. Далі ми обговорюємо питанням щодо евакуації наших людей. Понад три тисячі співробітників та їхніх сімей ми евакуювали із зон активних бойових дій у перші тижні війни. Згодом питання гуманітарної підтримки та технічної допомоги.

— Поки що ви перерахували всі популярні рішення. Перерахуйте, будь ласка, непопулярні.

— Це ви говорите про, так би мовити, другу частину засідання, присвячену управлінню бізнесом. Приймаються непопулярні рішення. Наприклад, усі наші плани щодо капітальних інвестицій зупинені. Сьогодні CAPEX (капітальні витрати) ми маємо на мінімальному рівні. Тому ми витрачаємо гроші лише на операційні завдання. Наступне питання, звичайно, пов'язане з оптимізацією управлінського персоналу. Проекти, пов'язані з розвитком, із будівництвом майбутнього сьогодні необхідно відкласти.

— Чи носять звільнення масовий характер?

— У нас немає звільнень щодо наших робітничих професій – ми працюємо в критичній інфраструктурі. Нам, навпаки, потрібні люди, щоби не зупиняти виробничі процеси. Йде зниження чисельності управлінського персоналу. Ми намагаємося знаходити гнучкий підхід у кожній ситуації. Десь виплачуємо бонуси, що дає людям можливість перебудуватись протягом 6-12 місяців. Десь ми зупиняємо трудові відносини, сподіваючись, що колись повернемося до співпраці знову.

— Від яких процесів чи рішень війна змусила відмовитися групу? Окрім інвестицій.

— Я не говорив би про відмову від інвестицій. Мова про зупинення. Нам важливо зараз законсервувати будівництво таким чином, щоб ми могли його поновити після завершення війни. Окрім інвестицій у будівництво, ми призупинили розвиток IT-проектів. Зупинено масштабну програму буріння у нафтогазовому бізнесі.

— Які основні активи втратила група за час війни? І яка це форма втрати: фізична руйнація об'єктів чи втрата управлінського контролю за ним?

— Так, більше йдеться саме про втрату контролю. Першою було втрачено Луганську ТЕС. Бомбити цю станцію розпочали ще за два дні до повномасштабної війни – 22 лютого. А з 25 лютого ми втратили контроль над цією станцією. Ми не знаємо, що з нею зараз відбувається. Другий наш проблемний український об'єкт знаходиться на контрольованій росіянами території, але з метою безпеки говорити про нього публічно не варто. По решті генеруючих компаній у нас умовно стабільна робота.

— Які руйнування у мережевих підприємств групи (обленерго)?

— Найсерйозніша ситуація з руйнуваннями пов'язана саме з мережами. Насамперед, це "ДТЕК Донецькі електричні мережі". Ви знаєте всю катастрофу, що зараз відбувається в Маріуполі та інших районах Донецької області. Сьогодні там понад 30% споживачів без електроенергії, відновити їхнє постачання неможливо.

— Неможливо зараз під час бойових дій?

— Так. Ми багато разів намагалися відновити лінії, підстанції Маріуполя, привезти гуманітарну допомогу, але це безрезультатно. Наступна за рівнем проблем за Донецькою областю – Київська. Точніше – північ Київської області.

— Що відбувається з шахтами та зеленою генерацією ДТЕК?

— У нас зупинено шахту "Білозерську" у Донецькій області. На ній не ведеться видобуток через брак персоналу та небезпеку підвезення туди людей.

Якщо говорити про зелену генерацію, її руйнувань немає, але ці електростанції знаходяться на тимчасово окупованій території. Там немає можливості відновлювати розбиті лінії "Укренерго", і тому частина вітротурбін просто не здатна видавати свою потужність.

ПРО ЙМОВІРНІСТЬ ДЕФОЛТУ, СТАВЛЕННЯ АХМЕТОВА ДО ВІЙНИ ТА ВТРАЧЕНІ РОСІЙСЬКІ АКТИВИ

— У контексті фізичних втрат активів та зупинки їхньої роботи, як змінилося співвідношення активів до пасивів групи?

— Скажу відверто, ми ще не зводили такого балансу. Ми продовжуємо обслуговувати борг, ми не мали дефолту. За домовленістю з нашими кредиторами було відкладено або заморожено фінансові кошти для продовження обслуговування боргу від 6 до 9 місяців. Тому тут ми маємо певний запас міцності.

По одній із наших компаній – "ДТЕК Енерго" – ми частково капіталізували виплату квартальних відсотків, а частково виплатили грошима. Але, звичайно ж, подальша ситуація багато в чому залежатиме від того, як розвиватимуться події далі.

— Який сьогодні розмір боргу групи і наскільки високий ризик, що вона підійде до дефолту?

— Мені важко щось прогнозувати з погляду подальшої ситуації економіки, бо це залежить від термінів завершення війни. Сьогодні заборгованість загалом за групою понад 2,8 мільярда доларів. Але треба дивитись на кожен окремий бізнес.

Наприклад, виплати боргів зеленої генерації залежатимуть від того, як швидко ми повернемо контроль над нашою вітрогенерацією, і якою буде подальша політика держави щодо оплати зеленої генерації (на період дії воєнного стану "Укренерго" призупинило виплати виробникам "зеленої енергетики" – ЕП). Зараз у нас оплачується близько 15% обсягу виробленої енергії за зеленим тарифом. Цього недостатньо, щоб обслуговувати борг.

— Є відкрита інформація, що для збалансування енергосистеми України потрібно 250-300 мільйонів доларів на місяць, і це пов'язано з рівнем платежів за електроенергію, що обвалився. На скільки платежі впали по групі в абсолютних цифрах та відсотках?

— У перший тиждень війни платежі були близько 30% загалом по країні. Сьогодні ситуація почала вирівнюватись. Звичайно, вона відрізняється залежно від регіону, не можна порівнювати західні регіони та східні щодо дисципліни платежів. Але ми бачимо, що сьогодні середній рівень зборів уже десь 55% і подальша динаміка позитивна. Я припускаю, що далі зростання платежів триватиме. Інша річ – обсяг споживання. Зараз він на 35% нижчий за довоєнний. Ця причина, в сумі з падінням зборів за електроенергію, і призвела до того, що розрив ліквідності на енергоринку України становить близько 300 мільйонів доларів на місяць.

— Скільки із цих 300 мільйонів припадає на групу?

— Сьогодні всі розмови щодо дефіциту ліквідності ведуться з погляду підтримки держкомпаній. Тобто, в цю суму не включено нашу групу: ми сьогодні говоримо, що це фінансування необхідне насамперед "Енергоатому" та "Укргідроенерго" з тієї причини, що саме вони несуть навантаження щодо фактично субсидування тарифів на електроенергію для населення.

— Скільки місяців чи тижнів група здатна встояти за сьогоднішніх фінансових умов, коли різко обвалився попит на електроенергію та збільшилися неплатежі?

— Без будь-якого обговорення із зовнішніми кредиторами, якщо брати сьогоднішню ситуацію, ми зможемо працювати ще 6-9 місяців. Це виходячи із сьогоднішнього графіка обслуговування свого боргу.

— Чи це не означає, що переговори з кредиторами групі треба розпочинати вже зараз?

— Давайте так. Бізнес "ДТЕК Нафтогаз" працює, ця компанія обслуговує свої борги і тут предмета розмови немає. У бізнесі "ДТЕК Енерго" є падіння зборів, але завдяки тому, що ми можемо частково капіталізувати процентні платежі, це дає нам можливість обслуговувати цей борг. Третій напрямок – це холдинг із зеленої генерації "ДТЕК ВДЕ". Він має 600 мільйонів євро боргів, з яких 325 мільйонів – облігації, а решта 275 – це банківські кредити. Тут ми ведемо переговори із банками. Ми пояснюємо їм, що у наших планах є обслуговування боргу, і ми маємо запас міцності на 9 місяців по відношенню з кредиторами банку. Це я все до того, що в групі немає ситуації, за якої ми маємо негайно оголошувати дефолт і входити до переговорів щодо реструктуризації. Цього немає поки що, і сподіваюся, не буде.

— Кілька місяців тому президент говорив про нібито плани участі Ріната Ахметова у змові для здійснення держперевороту. Чи можна сказати, що війна перекреслила цю недовіру і зараз група Ахметова та влада працюють як єдиний механізм?

— Війна часто ставить усе на свої місця. Все стає або чорним, або білим. Стає менше сірих зон. І в позиції, і у відносинах, і у багатьох інших речах. Люди проявляються такими, якими є насправді. За кілька тижнів до початку війни акціонер казав, що "неважливо, де я перебуваю, важливо те, що я роблю. У найважчі часи я буду зі своїм народом". Як він сказав – так і відбувається. Він перебуває в Україні з першого дня війни. У перші дні війни він публічно заявив про свою особисту позицію і позицію всієї нашої групи, назвавши Путіна військовим злочинцем, позначивши Росію країною, яка щодня вчиняє злочини проти нашої країни, і що він особисто і вся група зроблять все для того, щоб ми швидше перемогли у цій війні. З погляду відносини акціонера з владою мені це складно коментувати, тому що я не знаю про ці відносини. Але я знаю про відносини бізнесу із владою. Зараз триває повна консолідація у всьому, що ми робимо.

— Ви згадали заяву про те, що Путін – військовий злочинець. У вас немає відчуття, що Рінат Ахметов запізнився із цим формулюванням на 8 років?

— Давайте дивитись на те, що люди говорять і що роблять. У 2014 році він, перебуваючи у Донецьку, чітко сказав, що щасливий Донбас може бути лише у складі України. Він прямо назвав так званих "лідерів" ДНР пройдисвітами, які ведуть Донбас до краху. Заявив: "нам, Донбасу та ДНР, не по дорозі". То була позиція.

— Це було дуже дипломатичне формулювання. З одного боку, вона знаходить розуміння, тому що група на той період мала великі активи в Росії, і ставити їх під удар небезпечно. З іншого боку, саме ця "дипломатія" призвела до того, що всі ці роки було полем сумнівів у патріотичності Ахметова.

— Можливо, було поле для сумнівів. Але Ахметов – інвестор, бізнесмен, який відповідає за сотні тисяч людей, які працюють на підприємствах групи. Він – не політик. Він у критичні моменти говорить про позицію групи. Я вважаю, що у 2014 році позиція про те, що ми бачимо Донбас у складі України, була достатньою. А входити до якихось політичних заяв, когось звинувачувати – не знаю, наскільки це правильно. Обсяг підтримки наших земляків на Донеччині всі знають. Каравани гуманітарної допомоги, продуктових наборів йшли, аби люди виживали. Коли зараз почалися військові дії, він також назвав усе своїми іменами. У нього позиція завжди дуже прямолінійна, виходячи з його принципів та життєвих цінностей.

— Чим у розумінні Ріната Ахметова сьогоднішні події відрізняються від подій 2014 року?

— Мені здається, що кожен з нас розуміє, що зараз розпочалася повномасштабна війна, яку нам оголосила Росія. Фактично, напад на нашу країну. Коли на твою країну нападає інша країна, окрім як агресором її назвати не можна. Окрім як злочинцем назвати того, хто віддає ці накази, ніяк не можна.

— Група мала великі активи в Росії. Що з ними сталося з юридичного погляду та фактично?

— Зараз ми вже не маємо активів у Росії і не маємо жодних відносин з Росією. Якщо говорити про російські шахти, то ми мали великий борг на балансі цих підприємств. Оскільки ці шахти були в заставі Ощадбанку, акції цих шахт були списані в рахунок цього боргу.

— Тобто, ці активи забрали у групи за борги?

— Якщо говорити простою мовою, то так. Цей процес був передбачений у документах, оскільки ми мали дефолт з платежів.

— Може саме той факт, що у групи не стало жодних активів у Росії, є першопричиною, через яку Рінат Ахметов почав називати чорне чорним, а біле білим?

— Ще раз повторю. Формулювання відповідали тому, що відбувалося. І, повірте, частка активів групи в Росії була мізерно малою в порівнянні з нашими активами і в Європі, і в США, і в Україні. Тому точно жодної залежності ні тоді, ні зараз, у нас від наявності чи відсутності активів у Росії немає. І тим більше якоїсь залежності позиції акціонера від Росії.

ПРО МІЖНАРОДНУ ДОПОМОГУ, ВІДМОВУ ЄС ВІД РОСІЙСЬКИХ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ ТА ПЕРЕНЕСЕННЯ БІЗНЕСУ

— В Україні репутація у ДТЕК та загалом у СКМ неоднозначна з прив'язкою до акціонера, але вона однозначна у зовнішньому світі. Там групу знають як структуру, яка завжди виконує свої зобов'язання. Чому враховуючи це нічого не чути про ефективні дії групи із залучення міжнародних фінансових організацій для підтримки України?

— Може бути відповідь у тому, що дипломатія зараз не така публічна, як наші дії з відновлення ліній електропередачі або постачання гуманітарної допомоги. Якщо говорити про міжнародні активності, ми зайняли дуже активну позицію з початку війни.

Перше – ми маємо постійний контакт із міжнародними медіа та з нашими партнерами, у тому числі інвесторами. Щотижня я проводжу брифінг, у якому бере участь 40-50 міжнародних контрагентів, ЗМІ та партнерів, яким я розповідаю про ситуацію в галузі та про потреби.

Перший такий брифінг був на третій день війни. Тоді було важко оцінити величину удару по енергосистемі. Ми сказали, що реальною допомогою для нас буде прискорення синхронізації української енергосистеми із європейською. І 16 березня відбулася прискорена синхронізація енергосистем, яка загалом планувалася на 2023 рік.

Далі ми зробили першими розрахунки щодо проблем з ліквідністю енергоринку. Озвучена вами вище цифра 250-300 мільйонів доларів походить із наших розрахунків. Надалі ця аналітика була представлена ​​зовнішнім партнерам, і ми першими порушили питання необхідності зовнішньої підтримки та вирішення цієї проблеми. Це було зроблено не від імені нашої групи, а від імені усієї галузі.

Крім цього, ми працюємо разом з нашими партнерами в Брюсселі та Відні. На зустрічах із ними ми проговорювали систему технічної та гуманітарної допомоги. Сьогодні ми вже отримали цю допомогу наших партнерів.

— Чому група не може стати тим мостом, яким в Україну можуть заводитися конкретні гроші під конкретні відновлювальні роботи?

— У цьому питанні ми виступаємо як експерти, і точно не підмінюватимемо собою державу та міністерство. Сьогодні було оголошено створення фонду під егідою Energy Community Secretariat. Я зустрічався з головою цього секретаріату, ми обговорювали, яким чином фонд може працювати і що потрібно з нашого боку.

Звичайно, ми говоримо про те, яка після війни може бути роль України та нашої галузі на європейському континенті. Сьогодні всі зрозуміли величезну помилку європейців, коли така частка постачання енергоресурсів йде з Росії і такий рівень залежності від Росії. Сьогодні я думаю, що всі вже розуміють, що "Північний потік-2" – це не "чисто комерційний проект". Усі розуміють, що Путін використовує енергоресурси як зброю. Для того, щоб ми перемогли у війні, потрібно зупинити постачання російських енергоресурсів до Європи.

Можливо, ви чули, ми запустили спільно з НАК "Нафтогаз" та "Укренерго" ініціативу Stop Bloody Energy для якого ми зробили платформу. Наразі вона набирає обертів і перетворюється на базу даних "токсичних" компаній, які продовжують працювати з Росією у сфері енергетики. Декілька компаній, побачивши себе в цій базі, відмовилися від продовження контракту з Росією.

— Перспектива відмови Європи від російських енергоносіїв – це кілька років?

— Щоб відмовитись від російських енергоресурсів, треба повністю переглянути стратегію енергобезпеки Європейського Союзу. До цієї оновленої стратегії потрібно також включити питання диверсифікації джерел енергоресурсів. І у цій оновленій стратегії гідне місце має зайняти Україна. Крім іншого, для нас це і питання відновлення нашої країни. Ми можемо бути постачальниками атомної електроенергії, яка у Європі визнається чистою. У короткостроковій перспективі ми можемо замінити російське вугілля. Ми можемо бути постачальниками вугілля у Європі. Наприклад, Польща вже відмовилася від російського вугілля, в результаті ми розпочали невеликі постачання вугілля до Польщі та Словаччини.

— Із приєднанням української енергосистеми до європейської ДТЕК втратив роль гегемона на внутрішньому ринку. Які вигоди група знаходить собі у цьому процесі?

— 16 березня з'єднали електричні мережі України з європейськими без права комерційних перетікань – експорту-імпорту. Тобто якщо в Україні є брак електроенергії, тобто технічна можливість доставити електроенергію з Європи, щоб у нас тут не було блекауту. З цього часу наша енергосистема працює в синхронному режимі дуже стабільно. Європейців повністю влаштовує, як ми керуємо цією ситуацією.

Ми вийшли з ініціативою до європейських партнерів дозволити нам комерційний експорт, і наш уряд це повністю підтримує. Завдання міністерству поставлено максимально розширити можливості експорту. Навіть за нинішнього технічного стану, і без великих технічних змін, можна додатково постачати до Європи десь 600 мегават.

І це багато в чому політичне рішення, яке, сподіваюся, європейські партнери ухвалять. А далі нам потрібно буде встановити спеціальне обладнання для того, щоб у 2,5 рази цей перетин збільшити.

— Чи є сфери, в яких Україна найближчим часом збереже залежність від Росії в енергетиці?

— Ні.

— Чи є такі галузі в Європі?

— Я не готовий говорити про Європу, бо, окрім технічної можливості, є політичні позиції різних країн. На жаль, це також впливає. Але технічно, за оцінкою наших хлопців, за три роки Європа може відмовитись від постачання російських нафти та газу. Постачання російської нафти може бути зупинено вже до кінця цього року. Моє глибоке переконання – це той фокус, на якому має будуватися вся наша дипломатія сьогодні. Російська нафта дає величезні доходи до бюджету Росії, навіть більше, ніж газ.

— Яка перспектива у вугільно-теплового бізнесу у найближчі кілька років?

— Я вважаю, що ставлення до вугілля як до тимчасового рішення для зниження залежності від російських енергоресурсів зміниться. Вугілля буде затребуване, сьогодні котирування на нього на зовнішніх ринках уже понад 300 доларів за тонну. Це відбувається з двох причин. Перша – останніми роками було величезне недоінвестування вугільної галузі, як частину державної політики Європи. Друга – рішення про відмову від російського вугілля. Для енергобезпеки України нам потрібно добувати вугілля, і щоб теплові електростанції працювали. Українське вугілля буде затребуваним на зовнішніх ринках. Тому я вважаю, що вугільний сектор в Україні розвиватиметься. Теплові електростанції нам теж потрібно тримати. Але необхідно розуміти, які потужності не будуть зруйновані та залишаться в управлінні.

— Зважаючи на сказане, чи варто очікувати від групи перегляду ставлення до вугільного бізнесу? Може ви вважаєте, що погарячкували, наприклад, із поверненням "Добропіллявугілля" державі з оренди?

— Ми вже надто досвідчені у стратегічному плануванні. Повернення "Добропілля" було зроблено, щоб створити його виробничий вертикальний зв'язок з "Центренерго". Воно показує себе ефективно у нашому бізнесі, і ми продовжуємо її утримувати. Ми сьогодні продовжуємо знаходити рішення, як змінити рухи ланцюжків постачання. Як, наприклад, "Корум" (виробник обладнання для гірничодобувної галузі – ЕП), заводи якого ми зараз переводимо до Хмельницького, та ведемо переговори з нашими польськими партнерами щодо відновлення спільного виробництва гірничо-шахтного обладнання у Польщі. Мало того, ми сьогодні мали розмову з міністерством про те, що ми готові подивитися на можливість інвестування у "Львіввугілля".

— Розмова з вашої ініціативи.

—  Так. Готові розглядати Львів як предмет інвестування та видобутку. Ми на це дивимося тверезо. Зрозуміло, що зараз внесено корективи щодо вугілля та теплової генерації з погляду енергобезпеки України та з погляду затребуваності вугілля.

— Ви згадали, що Корум переносить свій бізнес на захід України. Чи немає в цьому рішенні окрім бізнесу бажання групи позбутися штампу "Донецької групи ДТЕК", переформатувати її на "українську групу ДТЕК"?

— У тих, хто відмовляється від своєї батьківщини та від минулого, немає майбутнього. Я завжди говоритиму і пишатимуся тим, що я з Донецька, що я вболіваю за "Шахтар", і що наша компанія заснована в Донецьку. Донецьк – це Україна. Навіть у сьогоднішніх умовах. Окупована частина України. Настане той момент, коли я врешті-решт туди повернуся, пройду вулицями, якими я ходив, коли був підлітком. Група ще до 2014 року мала активи у всіх основних регіонах України. У західній Україні, центральній, східній. І група за визначенням уже була українською.

— У попередньому інтерв'ю я ставив вам питання щодо вивчення української мови. Зараз на її системне використання перейшли багато хто. Чи готовий до цього Максим Тімченко?

— Я вважаю, що для тих, хто спілкується в публічній площині, українська мова має бути обов'язковою, включаючи мене. Не можу на 100% пообіцяти, але "я зроблю все, аби всі майбутні публічні заходи ДТЕК були виключно українською мовою".

— Чи можна чекати такого ж від Ріната Ахметова?

— Це краще спитати в нього.


Всі публікації